Дідо Иванчік

Відомий польський письменник, філософ, перекладач Станіслав Вінценз, оцінюючи колоритну постать Петра Шекерика-Доникового – гуцульського громадського, політичного  діяча, етнографа, письменника – зазначив, що той «був людиною талановитою, якщо не геніальною, і створив твір, який, якщо його колись відкопають, буде гордістю саморідного письменства і пам’ятником старої мови, якому немає рівного». Якщо його колись відкопають… Справа в тому, що автор закінчив писати роман «Дідо Иванчік» 20 квітня 1940 року. А вже через три тижні був арештований органами НКВС і засланий до Сибіру. Там, в холодній і жорстокій сибірській тайзі, і завершив свій земний шлях. Дружина Параска всім твердила, що вся література і всі рукописи чоловіка були вилучені і спалені. Насправді рукопис роману «Дідо Иванчік» вона закопала у землю, декілька разів міняла схованку, і як найціннішу реліквію заповіла дочці Анні. І тільки з утвердженням Української держави, в 1999 році, під час святкування 110-річчя письменника, Анна вручила товариству «Гуцульщина» рукопис роману «Дідо Иванчік». В 2007 році багатостраждальний роман, врешті-решт, побачив світ…