Джигун

У селі, що живе своїм звичним життям, з’являється красивий, щедрий на оптимізм і добрі почуття парубок. Для нього, роз’ярмленого від патріархальних забобонів, життя — свято, краси якого весь час прагне молода душа. Своєю незвичайною вдачею він збурює спокій села, вносить у свідомість багатьох односельців сумніви щодо давніх традицій, моралі, родинно-побутових звичаїв. Є в ньому якась внутрішня сила, що веде за собою, викликає відвагу полишити рутинне існування й шукати незвіданого. За своєю натурою, спрямуванням життя Павло (так звати героя) духовно чужий у селі, де панують патріархальщина, власницький егоїзм, потворні форми залежності жінки від чоловіка. Більше того — він становить загрозу, бо ті, хто прихилився до нього, вже по-новому дивляться на звичні речі. Цей конфлікт має розв’язатися. За логікою боротьби герой повинен або поступитися, або зазнати поразки в нерівному двобої. Але для комедії досить того, що він довів сумнівність «духовного здоров’я» села. Оскільки «джигунові» загрожує розправа недоброзичливців, він, цілком у донжуанських традиціях, тікає із села.