Хоть з мосту в воду головою

Багатому землевласникові “мужичого коліна” Харькові Мандриці заманулося поріднитись із “справжніми” панами, щоб вивести свій рід у дворяни. Саме з цією метою, а не через велике кохання, він одружується з примхливою і легковажною дочкою родовитого пана Кочержинського – Зізі. Заради чинів і грошей створюється штучна сім’я, в якій подружжя є, власне, людьми чужими, з діаметрально протилежними поглядами на життя. Вайлуватий тугодум Харько поринає у господарські справи, а його спритна дружина швидко знаходить собі розвагу в особі пана Закрутька – Одвертинського. Харько намагається її спершу присоромити, а потім приборкати з допомогою тестя і тещі, але завжди потрапляє в кумедне становище. Доходить до того, що Зізі разом із своєю прислужницею Лукеркою обвинувачує Мандрику в подружній зраді і вночі виганяє його з хати. Харько не знаходить іншого виходу з скрутного становища, як “шугнути з мосту в воду головою.”