Стосунки з об’єктами
Постдраматична документальна п’єса, поетичний вербатім, монологічна композиція з діалоговими вставками (щоденникові дати, спостереження, «записи голосів», ліричні шматки).
| Автор | |
| Жанр | {{getGenre(play.genre)}} |
| Кількість дій | {{play.acts}} |
| Мова | {{getLang(play.lang)}} |
| Кількість персонажів | |
| Персонажі | |
| Аудиторія | {{getAudience(play.audience)}} |
Авторка приїздить на резиденцію в США. Вона змушена жити в чужому домі за чужими правилами під наглядом людей, які одночасно допомагають і контролюють. Війна присутня не як фон, а як сила, що керує її тривогою, мовою і кордонами. Коли стається зрив і конфлікт, резиденція закінчується не фіналом проєкту, а вигнанням. Чи свідомим вибором? Повернення в Київ запускає інший рівень дії: розбір завалів хрущівки, речей її минулого. Це стосунки з обʼєктами: предмети стають доказами, замінниками людей і тригерами пам’яті. Спроба зібрати себе з досвіду, як і сам текст з уламків, стає головним рухом п’єси.