Супротивні течії

У комедії „Супротивні течії“ (1900) наперед винесена така суспільна тенденція, як потреба грамотності, просвіти. Дочка селянина Андрія Хилька Надежда вчить грамоті сільських дітей, а також — крадькома — немолодого селянина Гаврила, парубка Логвина і навіть свого батька Андрія. Хоче навчитися грамоти і соцький Прохор, — йому вкрай дошкуляє, що не вміє він прочитати керівні „предписанія“. Прагнення просвітитися, хоча б на рівні початкової грамоти, — справжнє знамення часу, що характеризує новий, більш вільний і незалежний спосіб життя. Проте селянська темнота і заскорузлість не поступаються новому, тягнуть назад. Особливо повстають проти нових віянь люди із застарілими поглядами, отупілі пияки, нероби, обмежені жінки, що знаходять „духовну“ поживу у плітках, оббріхуваннях, наговорах (яскравим представником такого типу жінок є у п'єсі Текля). Так, п'яниця й базікало Гаврило, що проживає всі заробітки сина, пускає по селу поговір, що й Надежда й матір її — відьми. Дурна, дика плітка трохи не наробила біди, коли п'яна компанія — староста, писар, Федір і його недоумкуватий син Демид, бояри й дружки (Демида саме женять) — попадала з воза саме біля Андрієвої хати, а дехто при цьому й скалічився. Щоправда, такі весільні оказії на селі не новина. Про це говорить сам Гаврило, даючи „рецепти порятунку“: