Тут живуть люди

Окупація є страшнішою за ракетний обстріл: вона пролонгована, від неї важко захиститися. Когось знищують фізично, але абсолютно всіх, хто вижив, намагаються вбити морально – залякуючи, ґвалтуючи, відбираючи майно, насаджаючи свої абсурдні порядки. Антоніна, Валера та Захар, жителі сіл Броварського району, потрапляють саме в такі умови. І перед кожним постає важкий вибір: що робити? Захар ховається у лісі: повернись він додому – його точно стратять, і ця смерть ніяк не допоможе рідним. Валера лишається вдома і, ризикуючи не тільки власним життям, але й дружиною й дітьми, керує групою тероборонівців-наводчиків. Антоніна – самотня жінка похилого віку – має найбільший ступінь свободи і саме тому – найменше страху. Спілкуючись з окупантами, навіть годуючи їх, стара кожного дня відстежує позиції загарбників та доповідає про них теробороні. Незважаючи на те, що серед російських військових зустрічаються й непогані люди, в цілому окупанти уособлюють рафіноване зло. Яке герої врешті-решт перемагають – закривши гештальт українських борців за національне визволення. П’єсу створено на замовлення Tiroler Landestheater, на основі інтерв’ю з жителями Броварського району Київської області.